Місто Турка

інформаційна довідка

Історія краю

За найімовірнішою версією місто отримало свою назву від первісних диких биків — турів, які водилися у навколишніх лісах. За іншою версією – від назви воріт-веж “турія”, “тур’я”, “турня”, які стояли при в’їзді. Зображення турів є головним символом герба міста.
Свою історію Турка починає з IX століття від древньо-руського поселення, яке знаходилося на Руському путі. На Круг-Городищі стояла військова залога, яка охороняла цей шлях. А поруч під її прикриттям у Старому Селі, Ровені, Торговиці і Лікті проживали селяни. Те, що на території міста було городище князівської доби, підтвердили археологічні розкопки на Круг-Городищі, Ровені та між урочищем Лікоть і Торговицею. Знайдені дрібні уламки гончарних виробів XII—XVI ст. свідчать, що поселення тут були довготривалими і досить великими. Але є ще більш ранні сліди діяльності людини в Турці. Археологічні розкопки Львівської експедиції Інституту археології НАН України в 1991 р. виявили у Ровені пам’ятки середини кам’яного віку - мезоліту (IX-IV ст. до н.е.). У 1995 р. відкрито поселення перших століть нової ери в районі впадання річки Яблуньки в Стрий. Це свідчить, що околиці Турки були притулком цивілізації ще до Київської Русі.
Перша письмова згадка про Турку відноситься до 1431 р. Тоді польський король Владислав Ягайло надав привілей (указ) на володіння містом і навколишніми селами феодалові Ваньчі та його синам Хотькові, Іванкові і Занкові. Вони прибули з польських земель і тому в джерелах їх інколи називають волохами, проте це були українські пани.
У 1730 р. власник міста ополячений українець Ян Каліновський домагається у земського уряду присвоєння Турці офіційного статусу міста. Водночас він обіцяє надати купцям і ремісникам, котрі селитимуться тут, незалежно від походження та віросповідання, великі права і вольності. Дев’ять разів у рік у Турці проводилися ярмарки, кожний з яких тривав два дні. Крім того, щосереди відбувалися торги. Посеред ринку Каліновський звів ратушу. У ній розміщувалася міська влада – магістральний уряд, а також “пропінація”, що давала йому чималий прибуток.
Каліновський турбується також про задоволення духовних потреб турківчан. Він будує костел. Також у селі Лікоть у 1750 р. за його кошти побудована церква Перенесення мощів св. Миколая в традиційному бойківському стилі.
Крім неї в Турці було побудовано ще 2 церкви.
Здавна існувала греко-католицька парафія.
У 1730 році в Турці була заснована синагога і євреї повинні були давати римо-католицькому костелу щорічно дві груди воску і лою для виготовлення свічок.
Після реформ 1848 р. в краю почали розвиватися ринкові відносини, що позитивно вплинуло на економіку міста.
Із введенням у дію в 1905 р. залізниці Самбір-Ужгород місто стає одним із найвідоміших центрів лісозаготівлі Західної України.
У 1907 р. організовано осередок українського спортивного товариства “Сокіл”. Та найбільш значною подією у житті місцевих мешканців було заснування у 1909 р. повітової філії “Просвіти”.
27 вересня 1914 р. на Ужоцькому перевалі відбувся бій Українських Січових Стрільців, які боролись за незалежність своєї держави та краще життя у ній.

Image

Турка сьогодні

Місто Турка є адміністративним центром району, розташованим на древній Руській Путі, що єднає Східну і Західну Європу, поблизу витоку Дністра на лівому березі р. Стрий у мальовничій улоговині, утвореній його притоками Яблунька і Літмир, між горами Шименка, Кичера, Вінець та Осовня на висоті 587 м над рівнем моря, за 137 км на південь від Львова та 107 км від Ужгорода.
Загальна площа Турки складає 3 км2. Через місто проходять шосейна та залізнична магістралі Львів-Ужгород. Послуги пасажирам надають залізнична та автобусна станції. Автобусне сполучення Турка має зі Львовом та іншими містами області, Ужгородом, польським містом Перемишлем. Турка названа новою столицею Бойківщини на перших Всесвітніх бойківських фестинах. Тоді і засяяла вона зіркою серед міст Бойківщини.
Мальовниче карпатське містечко із великим туристичним потенціалом, з базами відпочинку, джерелами мінеральної води, розташоване в мальовничих чарівних горах, які приваблюють своєю чистотою, свіжим повітрям, неповторністю гірських Бескидів, є колискою бойківського краю.
На центральній площі Ринок знаходяться найстаріші будинки міста, міська Ратуша, яка була побудована ще за часів польського панування на цих землях. Ян Калиновський у 30-х роках XVIII ст. збудував дерев’яну ратушу, а дещо пізніше в 1907 р. було збудовано нову в стилі модерн. Навпроти ратуші знаходиться пам’ятник Степану Бандері, а на майдані Шевченка стоїть пам’ятник кобзареві Тарасу Шевченку (встановлений 22 вересня 1992 р.).

Image